Ткач О.І., вчитель історії та художньої
культури ЗОШ №2 м.Синельникового
Роль вчителя в соціумі завжди була високою, незалежно від того оцінений він цим суспільством чи ні. Сьогодні ми можемо з впевненістю сказати, що сучасна людина дійсно є носієм великої кількості інформації, але не знає що з цим вантажем робити. Часто людина просто НЕ ВМІЄ ЖИТИ, як не дивно це звучить. Причин цьому явищу багато. Назву тільки декілька: розірвані зв’язки поколінь( далі бабусі-дідуся багато сучасних дітей не знають, бо не знають й їхні батьки); полікультурність і толерантність не є складовою філософії життя багатьох сімей ( не вчили, не чули, за межами розуміння); більшість родин ніколи не їздили у мандрівку власною країною ( поїздка на море не розглядається, бо інша мотивація); скудні матеріальні статки призводять до атрофації більших за їжу бажань і мрій; зомбованість «телеящиком» і соцмережами…
Відомі філософи, соціологи, вчені визначають сучасну людину, як «тотальний споживач», «масова людина», «об’єкт сліпих економічних сил». Криза, яку ми переживаємо є в першу чергу кризою духу, моралі. Як про це говорять наші духовні авторитети, зокрема один з учасників ініціативної групи «Перше грудня» пан М.Маринович: «Ми ігноруємо ті духовні практики, якими жили люди в минулих століттях, і часом навіть не здогадуємося про те розмаїття впливів на людину, завдяки якому формувалося її духовне життя. Все це раптом почало існувати поза нами. Отож, моє до вас питання на майбутнє: чи ми хочемо з цим досвідом ознайомитися і, якщо знайдемо в ньому щось важливе для нас, ним скористатися? »
В контексті цього питання зазначу, що сучасні освітні технології здебільшого орієнтують нас, вчителів, саме в напрямку формування в учнів ПОТРЕБИ самостійного пізнання, постійного вдосконалення, бажання застосовувати отримані в стінах школи знання, вміння і навички в практичній площині, тобто формувати компетентності. Саме курс художньої культури передбачає не тільки збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, культури почуттів, але й забезпечує здатність керуватися набутими знаннями та вміннями у самостійній діяльності. Цим і визначається головна роль вчителя, який викладає цей курс. Від усвідомлення вчителем цієї задачі багато в чому залежить успіх її здійснення. Якщо бачити в цьому предметі довантаження до ставки або ще гірше – «викладаю, бо нікому», якщо йти на поводу в тих, хто ставиться до поняття «культура» за залишковим принципом, то й результат буде таким. Учні і їх батьки НІКОЛИ не будуть прагнути скористатись культурно-історичним досвідом минулого.
Саме перед нами стоїть задача моральної просвіти учнів, прищеплення їм культурного імунітету, забезпечення духовно-моральної безпеки.
Викладання художньої культури, як складової культурології має свої особливості і потребує спеціальних технологій, які б поєднували традиційні й нетрадиційні методи навчання. Ось як розподіляє по групам у схемі це кандидат п.н. Людмила Григорівна Кондратова (Слайд 1).
До нетрадиційних методів навчання ( за Б.О.Житником) належать:
- Евристичні;
- Інтерактивні;
- Продуктивні;
- Системи, утворені через трансформацію інших методів.
Я зупинюсь тільки на останньому – методі, який виникає з сукупності форм і методів і далі існує, як самостійний – метод проектів. Учні індивідуально чи в групах протягом певного часу виконують пізнавальну, дослідну, конструкторську, або іншу роботу за певною темою. Вважаю доцільним використання даного методу в 11-му класі, коли на вивчення великого за об’ємом навчального матеріалу виділяється 0,5 годин на рік. Учні 11-го класу вже мають добрий досвід як індивідуальної, так і групової роботи, а тому на навчання цьому не треба витрачати час, можна обмежитись інструкцією. Далі вони самостійно обирають із запропонованого переліку тему дослідження і виконують роботу. Обов’язковими складовими мають бути:
- Терміни здачі кожної частини проекту;
- Види діяльності кожного (якщо це група);
- Презентація і захист роботи.
Переваги такого підходу наступні: учні обирають улюблену тему, тобто занурюються в комфортний простір; в зоні комфорту вони можуть розкритись більше, ніж під тиском; мають більше свободи в часі( що для випускника є важливим). Перестороги: ті, хто так і не навчився розпоряджатись своїм часом, не мають достатнього почуття відповідальності, мають знаходитись під постійним контролем вчителя, а не у «вільному плаванні».
Необхідно зазначити ще одну особливість викладання художньої культури. Вона полягає в тому, що вчитель має не тільки володіти змістом навчального матеріалу, але й серцем приймати всі цінності духовно-морального циклу, сам жити по тим законам, які пропагує, постійно прагнути до самовдосконалення і надавати в цьому допомогу своїм учням. Це не проста задача. М.М. Моісеєв, розмірковуючи про нелегку долю вчителя в духовному вихованні говорить: «Вчитель не може передати учням свій духовний світ – це не арифметика! Люди дуже різні, і те, що для одного може бути змістом життя, стати метою, в ім’я якої людині хочеться жити, для іншого абсолютно нічого не значить! Але вчитель зобов’язаний показати дітям, і не тільки дітям, але й усім, кого він так чи інакше навчає, такі сторони буття, про існування яких вони навіть не здогадуються».
Існує філософський принцип: подібне створюється подібним: моральність вихованця формується моральністю вихователя, духовність – духовністю.
І тут слід зазначити, що поряд з позитивними сторонами технологізації, інформатизації, є й небезпеки, коли в учнів формується фрагментарність уявлення про світ, нерідко - спотворене уявлення про нього. Крім того, ІТ технології віддаляють учня від учителя й від інших учнів. Вони виступають в ролі споживачів знань, «споживачі культури» і менше, ніж раніше беруть участь у розповсюджені, а тим більше, у створені культурних цінностей. Саме в цьому місце курсу художньої культури не можна переоцінити, бо він має на меті дати учням цілісну картину світу, а завдяки мистецтву відбувається взращування моральних критеріїв особистості.
Навряд чи який предмет ( можливо історія) дає можливість поставити себе на місце іншої людини, дає можливість досвіду переживання багатьох життів. Чому це важливо, бо створює можливість співчуття і розуміння, створює здатність відчувати біль іншої людини як свою. Формує такі риси, як милосердя, співчуття, любов і повагу до ближнього. Наприклад, урок, присвячений музеям світу вивів мене на розповідь про зал голандського мистецтва в Ермітажі, де зберігається картина Рембрандта «Повернення блудного сина». Скільки емоцій вона викликала на уроці! Але ж головне, що робота душі продовжувалась і після завершення і уроку, і теми. На таких уроках необхідно використовувати інтерактивні методи, відомі, як «Коло ідей»( дискусійне питання і обговорення його в групах); «Мікрофон» (власна думка, яка не оцінюється); «Дискусія» (колективне обговорення, пошук істини).
У викладанні художньої культури велике значення має не стільки пізнання великої кількості понять, термінів, прізвищ, скільки емоційна сфера викладання. Один з небагатьох предметів, де на першому місті не навчання, а виховання. Пам’ятаєте знаменитий вислів Д.Мендєлєєва: «освіта без виховання – це меч в руках божевільного»? Сьогодні ми в повній мірі визнаємо справедливість цього вислову.
Російський філософ І.А. Іллін писав, що в кризовий момент найважливіше – духовно пробудити дитину і вказати перед обличчям майбутніх труднощів і небезпек життя, що джерело спасіння знаходиться в його власній душі. «Треба, щоби саме в цьому віці дитина отримала доступ до усіх сфер духовного досвіду, щоби все суттєве й священне відкрилось йому». Щоби це втілити в життя необхідно створювати і підтримувати на уроці атмосферу доброзичливості, відвертості й довіри. Цьому може допомогти «активізація» методів навчання за допомогою міжпредметних зв’язків, застосування ігрових моментів на уроках, використання елементів тренінгу. Приклад: в темі 5 «Художня культура рідного краю» (9-й клас) був проведений урок, на якому серед іншого навчального матеріалу, я познайомила учнів із творчістю молодої дніпропетровської художниці Альони Загребельної. Її творчість, як і багатьох наших сучасників сформувалась під впливом галеристів та кураторів, які задають тон, наприклад виставці на бієнале. На уроці прозвучали її висловлювання стосовно творчості та майбутнього сучасного мистецтва. Зокрема: «Мені не подобається, коли людині комфортно жити в якомусь своєму консервативному світі» та «Наше покоління просто зобов’язане відкрити щось нове!». І цей останній вислів став предметом незапланованої дискусії на тему «Чи можна сьогодні відкрити щось нове, чи все вже давно відкрите?». Дев’ятикласники з великою зацікавленістю дискутували, навіть не помітили, як залучились до розмови ті, хто частіше пише, ніж говорить. В цьому і полягає цінність таких уроків, які заставляють молоду людину думати, і висловлюватись, не боятись чужого осуду.
Посилаючись на авторитетне слово Ш.А. Амонашвілі скажу його словами: «… виховання без дружби з дитиною, без духовної єдності, можна порівняти з тим, як блукають у сутінках». Вчитель має бути для учнів тією людиною, яка утвердить в серці вихованця неприязнь до зла, неправди. Діти завжди дивляться у майбутнє з надією, яким би безпощадним не було сьогодення. І вони чекають, щоби їм вказали на правильний шлях. «Неможливо бути ефективним учителем, не розкривши перед учнями свого «символу віри», принципів свого відношення до подій, елементів свого життєвого досвіду», - пише Н.В.Логінова, теоретик педагогіки і методист (Росія). А тому у хвилини найбільшого дотику душ на уроці я можу заспівати, почати малювати, тобто творити. І, ( це вже перевірено) учні приєднуються без спеціального запрошення. Скажіть, чи може бути щось більш сакральним для вчителя? Після таких уроків ще впродовж дня можна почути пісні на перервах…
Уроки художньої культури створюють атмосферу, де зникає все напускне, де людина стає такою, яка вона є. Безумовно, якщо над формуванням багатого внутрішнього світу працюють в одній зв’язці і вчителі, і батьки, то такий учень швидко адаптується до вимог предмету і стає вашим першим помічником, але ж це не 100% учнів. Не всі батьки й учні розуміють, що предмет має свої критерії оцінювання, і, що початковий рівень передбачає такі навички,як «відтворення», «інтерпретація», «володіння» і т.п. Тому, під час тематичного оцінювання не зайвим буде проведення тестування із залученням комп’ютерної програмиTest.
Формування духовно-моральних якостей на уроках ХК.https://docs.google.com/file/d/0B6mv6ZLVA6lOSkd4Unl6cm5HVTQ/edit?usp=sharing
Немає коментарів:
Дописати коментар